Папа: думка про смерть звільняє нас від ілюзії, що ми володіємо часом

Думка про смерть рятує нас від ілюзії, що ми власники часу. Смерть є фактом, спадком та пам’яттю. На цьому наголосив Папа Франциск під час проповіді в каплиці «Дому Святої Марти» у Ватикані у четвер, 1 лютого 2018 року.

«Ми не є ні вічними, ні тимчасовими: ми є чоловіками і жінками, які прямують у часі, який починається і який закінчується», – підкреслив проповідник, черпаючи думки для цих роздумів з біблійного уривка з першої книги Царів, що був прочитаний того дня під час Євхаристійного богослужіння, в якому розповідалось про смерть царя Давида. В цьому контексті Святіший Отець запросив усіх молитись та просити благодаті, щоб не бути заручниками теперішнього, замкненими у собі самих.

Говорячи про смерть як про факт, Єпископ Риму зазначив, що він стосується кожної людини: когось від торкає швидше, а когось – пізніше, але, без сумніву, – всіх. Існує, однак, спокуса вважати себе власниками часу та блукати в лабіринті власного егоїзму, не бачачи перед собою майбутнього. Шлях земної мандрівки людини закінчується смертю. А Церква завжди заохочує задумуватись над цим феноменом нашого життя.

Повторювати собі, що «я не є власником часу» – це добра практика, яка допомагає нам звільнитись від прив’язаності до тимчасовості та від погляду на життя, як на ланцюг різних життєвих моментів, що не мають сенсу. Кожен із нас прямує життєвою дорогою і повинен дивитись вперед. При цьому слід пам’ятати, що смерть є також нашою спадщиною, не матеріальною, але спадщиною свідчення. Тому потрібно запитувати себе самих: «Який спадок я залишу, якщо Господь сьогодні покличе мене із цього життя? Який спадок свідчення я залишу по собі?»

А на закінчення Глава Католицької Церкви наголосив, що смерть є також пам’яттю. Тобто, слід пам’ятати одну річ: якщо б я тепер помер, що мені хотілось би сьогодні ще зробити? Ця думка освітлює наш шлях, адже допомагає через призму смерті зробити рішення, які необхідно зробити уже сьогодні.