Папа: ми маємо дозволяти дітям бавитись! Бавитись, означає мріяти…

Папа Франциск каже, що гра це форма “мрії на яву” і мрії є серцевиною того, чого потребує світ.

Коли Папа Франциск зустрічається з людьми, особливо з молодими людьми, він часто говорить їм мріяти. “Не бійтесь мріяти про більше за мирське,” сказав він групі паломників в 2014.

“Ви не можете створити сім’ю без мрій,” він сказав у столиці Філіпін Манілі у 2015 році. “Коли сім’я втрачає здатність мріяти, діти не ростуть, любов не росте, життя висихає та вмирає. …Мрії є дуже важливими. Особливо мрії в сім’ї. Не втрачайте цю здатність до мрій!”

Папа згадує про мріяння доволі часто, так, що ми можемо це назвати його візитівкою. Так нещодавно, цього тижня, він закликав до мріяння палестинську та ізраїльську молодь, що зібралась на конференцію організовану міжнародною просвітницькою організацією Scholas Occurentes. Цю організацію заснував Папа, ще бувши єпископом в Аргентині.
Конференція проходила в Єрусалимі та була присвячена темі “Між університетом та школою, твореня миру через традицію зустрічей.” Вона зібрала молодь з Ізраїля та Палестини, та з інших місць всього світу.

У відео-зверненні до молоді, Святіший Отець роз’яснив свій заклик до мріяння.
“Навчання відкриває нас до невідомого, та веде нас до ще незвіданого. Вільні від упередженості. Фактично, будучи вільними від колишніх сковуючих суджень, можемо там мріяти та шукати нові шляхи. Тому, будучи дорослими, ми не можемо забрати від наших дітей та молодих людей можливість мріяти, чи грати, що певним чином є формою мріяння на яву. Якщо ж, ми не дозволяємо дітям гратись, це тому що ми самі не вміємо гратись, і якщо не знаємо як гратись, то ми не розуміємо вдячності, чи подяки, чи креативності.”

Коли Папа говорить про мріяння, він говорить про більшe ніж випадкові бажання, щодо свого матеріального майбутнього. Він говорить про щось більш схоже до надії – щось, що створює та породжує креативність та надає важливості нашому буттю, навіть в такій складній ситуації як конфлікт за Святу Землю.

Ми дихаємо тим самим повітрям, сказав він до молоді в Єрусалимі, ступаємо на ту саму землю. Ми всі приходимо з нашими особистими історіями. Але “ви маєте відвагу подивитись один одному в очі, подивитись один на одного без остраху, і це є невідємним для зустрічей. В беззахисності ваших поглядів нема жодних відповідей, але є відкритість. Відкритість до всього інакшого, не такого як ти сам. Дивлячись один одному в очі без притворства чи упередженості, ми стаємо сприйнятливі до життя.”

Ця відкритість, він сказав – відкритість до життя та до інших, до того хто поруч тебе – здійснює зустріч, відкриває значення зустрічі.

“Ми всі маємо значення. Ми всі маємо значення в житті. Жоден з нас не є ніщо. Всі ми є щось” сказав він.

~
Повний переклад відео-звернення:

Саме зараз, молодь та дорослі Ізраїлю, Палестини та інших частин світу, різних національностей, вірувань та обставин життя, всі ми дихаємо тим самим повітрям, ми ступаємо по тій самій землі, нашому спільному дому.
Ваших історій є багато – кожен має свою. Є стільки історій, скільки є людей, проте життя є одне.
Тому я хочу відзначити ці дні які ви проводите в Єрусалимі, тому що ви самостійно, при своїй відмінності досягли єдності. Ніхто не вчив вас цього. Ви прожили це.

Ви мали відвагу поглянути один одному в очі, поглянути один на одного не обороняючись, і це є невід’ємною умовою, щоб зустріч відбулась. В безборонності вашого погляду, немає жодних відповідей; є тільки відкритість. Відкритість до всього інакшого, не такого як ти сам. Дивлячись один одному в очі без претензії або упередження, ми сприймаємо життя.
Життя не оминає нас. Воно знайомить нас та рухає нами і в цьому є пристрасть. Коли ти відкритий до життя та до того хто поруч тебе, тоді зустріч дійсно відбувається та відкриває сенс життя.

Ми всі важливі. Ми всі маємо важливість, сенс в житті. Жоден з нас не є ніщо. Ми всі є щось.
Ми всі є щось, і тому коли ми знаходимо сенс, це ніби ми розширюємо свою душу. Ми потребуємо виразити це словами, дати цьому форму, виразити певним чином те що ми пережили. Це є творення.

На додачу, коли ми усвідомлюємо, що життя має значення, що є більшим за нас самих, ми потребуємо святкувати це. Ми потребуємо свята, як людської форми вираження радості того що ми маємо значення.
Тоді ми знаходимо найглибше почуття – почуття, що існує в нас через та завдяки всьому, через все і завдяки всьому. Це відчуття вдячності.

Scholas стверджує, що це і є навчанням. Навчання відкриває нас до невідомого, та веде нас до ще незвіданого. Вільні від упередженості. Фактично, будучи вільними від колишніх сковуючих суджень, можемо там мріяти та шукати нові шляхи. Тому, будучи дорослими, ми не можемо забрати від наших дітей та молодих людей можливість мріяти, чи грати, що певним чином є формою мріяння на яву. Якщо ж, ми не дозволяємо дітям гратись, це тому, що ми самі не вміємо гратись, і якщо не знаємо як гратись, то ми не розуміємо вдячності, чи подяки, чи креативності.

Ця зустріч навчила нас обов’язку слухати молодих та створювати середовище надії, де ці мрії можуть рости та передаватись. Коли мрії передаються, це стає утопією цілого людства: ймовірністю створення нового способу життя. Наша утопія, всіх тих хто якимось чином відносяться до Scholas, є творення цим навчанням традиції зустрічей.

Ми можемо об’єднуватись як особистості, шануючи різноманітність культур, щоб досягти не єдності, а гармонії. Як багато цієї гармонії потребує розколотий, атомарний світ! Цей світ який боїться будь-кого інакшого, під цим страхом будує стіни, що закінчується втіленням нашого найбільшого жахіття: жити як вороги. Яку велику потребу має цей світ в тому щоб вийти, відкритись до зустрічі з іншими!

Тому я сьогодні дякую вам – дорослі, академічному факультету та всім працівникам університету і університетам по цілому світу, що будучи присутніми тут – ви не закриваєтесь в собі та віддаєте свої вагомі знання слухачам.

Я також дякую, всім молодим людям Ізраїлю та Палестини, гостям з інших країн цілого світу, за наявну мужність мріяти, шукати значення, творити, дякувати, святкувати та посвяченню вашого розуму, рук та сердець роботі, що робить традицію зустрічей реальною. Дякую вам дуже.

Джерело aleteia
Переклад з англійської здійснив: Остап Демкович