Запитання, що допомогло врятувати шлюб.

Приймаючи душ та плачучи, один чоловік у відчаї взивав до Бога та отримав важливу відповідь

Зовні, Річард Паул Еванс складав враження людини котра, нібито, повинна бути найщасливішою людино на землі. Батько п’ятьох дітей, дуже успішний письменник-фантаст, чиє ім’я часто очолює топ список видань Нью-Йорк Таймс. Проте, попри відданих читачів, люблячих дітей та прекрасного будинку розташованого в штаті Юта, Еванс був нещасний в своєму шлюбі. Він розповів про це на своєму офіційному сайті.

“Моя старша дочка, Джен, недавно сказала мені: “Мій найбільший дитячий страх був, що ти та мама розлучитесь. Проте, коли мені було дванадцять, я вирішила, що ви так сильно сваритесь, що мабуть, краще б ви розлучились”. Потім вона додала з посмішкою. “Я рада, що ви з мамою дали цьому раду.'”

Це не було легко. Еванс та його дружина, Кері, здавалось не сходились характерами з самого початку та були приречені до труднощів, майже від початку свого одруження.

“Роками моя дружина Кері та я страждали. Оглядаючись, я не впевнений, що саме нас звело разом адже наші особистості не зовсім співпадали. Та чим довше ми були одружені тим більш екстремальними ці відмінності здавались. Знаменитість та багатство не зробили наш шлюб легшим. Насправді, це тільки збільшило наші проблеми.”

Пара сперечалась так сильно, що Еванс почав думати про поїздки у книжкові тури, щоб втекти з дому. Але суперечки продовжувалось в телефонних розмовах та закінчувались повною обороною та закриттям їх один від одного. Протягом однієї, особливо запальної телефонної суперечки, Кері з криком гримнула трубкою телефону. Це була кульмінаційна точка, що сигналізувала про початок дійсно поганого кінця.

“Тоді я звернувся до Бога. Чи правильніше сказати, почав висловлювати претензії Богові,” пише Еванс в своєму вебсайті. “Я не знаю чи можна це назвати молитвою – мабуть крик на Бога не є молитвою, а можливо є – що б це не було, але я не забуду цього ніколи. Я стояв в душовій, в номері Бакхед Атланта Рітц-Карлтон готелю, кричучи на Бога… Глибоко в середині я знав, що Кері була доброю людиною. Та й я був доброю людиною. То ж, чому ми не можемо вжитись разом? Чому я мав одружитись з кимось таким відмінним від мене? Чому вона не може змінитись?”

Остаточно, захриплий та розбитий, я сів у ванній кімнаті та почав плакати. В глибині мого відчаю, мене осінила думка. Ти не можеш змінити її, Рік. Ти тільки можеш змінити себе. В цей момент я почав молитись. Я молився цілий наступний день протягом польоту додому. Я молився коли зайшов в двері свого дому, до ображеної дружини, котра ледве прийняла мене. Цієї ночі, коли ми лежали в ліжку, сантиметри один від одного проте наче на відстані кілометрів, просвітлення прийшло. Я знав, що маю робити.

Наступного ранку я розвернувся до Кері та спитав, “Як я можу зробити твій день кращим?”
Кері подивилась на мене гнівно. “Що?”
“Як я можу зробити твій день кращим?”
“Ти не можеш,” сказала вона. “Чому ти питаєш?”
“Тому що я цього хочу,” я сказав. “Я просто хочу знати, як я можу зробити твій день кращим.”
Вона подивилась на мене цинічно. “Ти хочеш щось зробити? Піди прибери в кухні.”
Наступного дня, Еванс привітав Кері тим ж запитанням, на котре вона примружила очі та послала його прибирати гараж.
Це продовжувалось в такому ж дусі. Кожного ранку, Еванс запитував дружину, “Як я можу покращити твій день?” кожного ранку, Кері відповідала дратівливо, “Ти не можеш,” та часто додавала “Будь ласка припини це казати”.
“Я не можу,” відповідав Еванс. Я пообіцяв собі. То ж, що я можу зробити, щоб покращити твій день?
“Чому ти робиш це?”
“Тому що я дбаю про тебе,” сказав він. “Та про наш шлюб.”

Після двох тижнів лагідного “набридання” дружина перестала відкидувати його та розкрилась, схлипуючи. “Будь ласка припини питати мене це. Ти не є проблемою. Я є. Зі мною важко жити. Я не знаю чому ти залишаєшся зі мною.”

Я лагідно повернув її голову та поглянув в її очі. “Це тому, що я кохаю тебе,” я сказав. “Як я можу зробити твій день кращим?”

“Я б повинна це в тебе питати.”
“Ти повинна” сказав я. “Але не зараз. Зараз я повинен змінитись. Ти повинна знати, як багато ти значиш для мене.”

 

Це був момент визнання та поєднання, повного дійсного духовного зв’язку, що зявляється коли вибаченння приймаются, як і слова, і дії, і просто присутність. Коли Еванс тоді запитав Кері, що я можу зробити, щоб покращити твій день, вона відповіла, “Можемо ми провести час разом?”
“Залюбки,” відповів він.

Це був той необхідний прорив. Еванс та Кері перейшли від розлучення до бажання спільного життя та партнерства.
Еванс продовжував питати своє ритуальне запитання протягом місяця, або трохи більше. Протистояння зупинилось і Кері, незабаром, почала питати “Що ти потребуєш від мене?”

“Стіни між нами впали.” пише Еванс. “Ми почали врівноважено розмовляти про те чого ми хочемо від життя, та як ми можемо ощасливити один одного. Ні, ми не вирішили всі наші проблеми. Я навіть не можу сказати, що ми більше ніколи не сваримось. Але природа наших сперечань змінилась. Не тільки те, що вони стали рідкістю, вони стали не такі енергійні. Ми позбавили їх кисню. Ми просто не маємо вже образ один до одного.”

Шлюб це складно. Часом, рідко яка пара може з цим не погодитись, та Еванс визнає це підсумовуючи: “Мати партнера в житті є вагомим даром. Також я засвоїв, що інститут шлюбу може допомогти нам зцілитись від найбільш неприємних наших рис. І ми всі маємо, ці неприємні риси.”

Це запитання Еванса є дуже помічне. Часто, коли пари застряють в своїх ролях посеред сім’ї, кар’єри та церковних зобов’язань, тоді дуже легко можна втратити контакт один з одним, навіть, якщо ви лежите поруч один біля одного. Серйозне та чуйне запитування “Як я можу покращити твоє життя,” є, або повинно стати, основою любові, людини, що активно та намірено нехтує власними єгоїстичними інтересами та тим самим відкриває себе до інших.

“Справжня любов не є просто жаданням особи, але жаданням її щастя – часом, навіть, за рахунок твого власного щастя… Я є дуже вдячний за просвітлення, що прийшло до мене того далекого дня.”

Просвітлення, – це є вдале слово. Просвітлення дане Евансу говорить, що справжня любов бажає щастя іншому, навіть за рахунок свого власного. Воно прийшло, як відповідь на молитву Еванса, та зрештою вказує нам на Христа, та є ще одним роз’ясненням людству, що любов завжди має щось спільне з хрестом.

Джерело aleteia.org

Переклад з англійської: Остап Демкович