Як нейтралізувати сплеск дитячого гніву, одним запитанням.

Ця батьківська порада може змінити стосунки з малюками.

Я не читала багато книжок з дитячої психології, не проходила курси як уникати/зупиняти/припиняти дитячий гнів. Проте, завдяки, особистому досвіду з моєю п”ятирічною дочкою, я дійсно хочу поділитись “формулою”, що вивчила нещодавно. Завдяки їй, ви можете змінити розвиток подій, коли діти зациклюються в гніві через якусь дрібницю.
Але, для початку, я повинна розказати вам історію. Моя дочка почала відвідувати дитячий садок і була трішки зхвильована цим. Вона постійно повторювала, що вона не збирається ходити туди. Її поведінка розкривалась вдома: вона постійно конфліктувала через будьщо, навіть найменьш значиме. По рекомендації закладу, ми записались на декілька сеансів з дитячим психологом, щоб Еліс могла поговорити про свої відчуття та позбутись агресії.

Посеред багатьох порад, що психолог Саллі Нюбергер надала, була одна фантастична. Ця порада була дуже проста – тому я відчуваю, що вона вартує, щоб нею поділились.
Психолог пояснила мені, що ми повинні поважати дитину в плані прийняття відчуттів дитини. Тому, в моменти кризису, за будь якої причини, ми повинні допомогти дитині (вік 5 та більше) подумати та визначити, що з нею відбувається. Коли ми приймаємо все те через, що проходить дитина та в той же час залучаємо її до вирішення проблеми, ми обезброюємо прояв агресії.
Більш предметно: коли гнів починається – чи через те, що рука ляльки зламалась, або вже час іти до ліжка, або ж домашнє завдання вдалось не так як вона хотіла, або ж вона не хотіла прибирати – будь яка причина, ми можемо запитати дитину наступне запитання, дивлячить при цьому їй в очі та спокійним голосом питаючи:

“Як ти вважаєш, це є велика проблема, середня проблема чи мала проблема?”

Для моєї дочки, ці моменти щирого розмірковування над тим, що відбувається навколо неї були магічними, по крайній мірі вдома. Кожного разу коли я питала запитання і вона відповідала, ми знаходили шлях до вирішення проблеми, починаючи з її сприйняття того де шукати вирішення. Мала проблема є завжди швидка та проста до вирішення. Також є проблеми, які вона вважає середніми. Вони більш імовірно можуть бути вирішені, але не відразу, вона повинна зрозуміти, що є речі, що потребують певного часу. Якщо проблема є серйозною – очевидно, що те що є серйозним з дитячої точки зору, не може бути проігнороване вами, навіть якщо виглядають не важливими – ви можливо повинні поговорити більше та допомогти дитині зрозуміти, що часом є речі котрі не відбуваються цілковито як ми хочемо.

Я можу дати багато прикладів де я використовувала це мале запитання останнім часом. Одного разу, ми вибирали одяг для школи. Моя дочка часто робить багато проблем через її вигляд, особливо коли на дворі прохолодніше. Підсумовуючи, вона хотіла вдягнути штани але вони були в пранні. Вона почала буквально сходити з розуму та я запитала, “Еліс, чи це велика, середня чи мала проблема?” Вона подивилась на мене присоромлено та сказала тихо, “Мала.” Тоді я знову пояснила, що ми знаємо що малі проблеми вирішувати легко. Я запитала її думку про те як ми можемо вирішити цю малу проблему (я зрозумілв, що важливо давати їй час подумати та відповісти) і вона сказала, “Вибрати інші штани”. Тоді я добавила, “І ти маєш більш ніж одну пару штанів, щоб вибрати.” Вона посміхнулась та пішла за іншою парою штанів. На завершення, я привітала її з самостійним вирішенням проблеми, тому що, звичайно, надання ваги вирішенню проблеми є основний аспект.

Я не думаю, що є чудесні рішення для виховання дітей. Інколи я думаю про це, як про сагу, місію введення людини в світ: проходячи через всі фази, проходячи шляхи, що часом заводять нас в пастку, маючи достатню самокритику для повороту назад та випробування нових шляхів. Зі всією щирістю, ця порада іде з мого великого бажання поділитись світлом, що появилось на моєму шляху як матері, та надією з серця, що вона допоможе вам також.

Переклад з англійської: Остап Демкович

Джерелo aleteia